Чернорусское поле

Де Дністер крутить сиву хвилю, Де зубр іде крізь синій ліс, Там народилась наша сила, Там край свободи і небес. Від Бугу до карпатських схилів — Єдина земля, єдина кров. Хоч би які приходили смілі — Не втопчуть нашу землю Славься, земля, где восходит заря Над синим потоком и желтым полем! Белый зубр — наша вера и броня, Мы выстоим в горе, в сраженьях и боли. Чернорусь — между западом и востоком, Но сердце своё не продаст никому. Под синим, под жёлтым, под белым потоком Мы выстоим, братья, мы выстоим тьму! Колись палали тут століття, Ляхи, москалі, степ і бліндаж. Але в нутрі моєї квітки Горить незламний, вільний пасаж. Нам кулі свистіли, казали — «здавайся», Нам грати нав’язували на своїх нот. Та ми, черноруси, сміємось вам в лице: «Нас єднає біль, а не ваш компот!» Розірвана нині на дві половини, Брат іде на брата, син на батька. Та впадуть усі темні учтини Біля нашого праведного стаття. І знову над Тарковом зійде сонце, І в Чернограді обіймуться сини. Бо ми — душа цього перехрестя, Бо ми — України, Польщі й Росії кров… Чернорусь… Крізь жовто-блакитний туман, Крізь білий зубровий безстрашний політ, Ти будеш жити — це не обман, Поки тебе пам’ятає народ…