Вітер зі сходу несе дим і кригу

Вітер зі сходу несе дим і кригу, Ми пишемо кров’ю свою нову книгу. В степах почорнілих застигли слова, Де пам'ять про поле ще досі жива. Небо важке, наче щит над полями, Ми йдемо вперед, а земля під ногами — Це біль, що врізається в кожну з душі, У нашій фортеці — ні кроку назад, у тиші. Слухай, як кличе цей вітер холодний, Він знає, хто вільний, хто духом незгодний. Над кожним руїнами, над кожним домом, Він виє про волю — затям це з рокотом. Північний вітер кличе імена, Тих, хто лишився, і тих, де війна. Тримайся, мій брате, крізь люту негоду, Ми — діти цієї землі і свободи. Сльози матерів стали снігом на шибках, Зігріємось пам’яттю, вірою в дибки. Де попіл лягає на рідні пороги, Ми бачимо світло — кінець для тривоги. Хай шторм розриває залізо і сталь, В очах наших — правда, а в серці — не жаль. Ми стали стіною, що небо тримає, Хай ворог здригнеться — наш край не вмирає. Він кличе... Крізь темряву ночі, крізь розпач і втому, Він кличе додому. Він кличе... До сонця, що вранці розвіє тумани, Загоїть всі рани. Слухай, як кличе цей вітер холодний, Він знає, хто вільний, хто духом незгодний. Над кожним руїнами, над кожним домом, Він виє про волю Вітер з півночі кличе в полі, Срібний іній на чорній волі. Ми зібрались, щоб землю вкрити, Щоб у правді навіки жити. Далекий клич, як нічний туман, Він крізь вогонь і крізь океан. Чути в небі холодний гул, Ми не знаємо вчорашніх снул. О, цей вітер! Він кличе нас, Наступив наш найтяжчий час. Піднімаймось, і крізь вогні, Ми ідемо в свої весни. Північ кличе — це наш закон, Ми не знаємо перепон. Вітер кличе, і ми йдемо, Ми додому себе ведемо. Сталь холодна в руках стискає, Сонце в очі нам зазирає. Там де степ, де могили предків, Ми не зробимо втеч чи втеків. Вітер шепче про те, що буде, Нас почують усі люди. Він летить крізь ліси й руїни, Він стоїть за долю Вкраїни. Він кличе нас… (кличе) Через біль і через втрати. Він кличе нас… (кличе) Захищати, захищати! О, цей вітер! Він кличе нас, Наступив наш найтяжчий час. Піднімаймось, і крізь вогні, Ми ідемо в свої весни. Північ кличе — це наш закон, Ми не знаємо перепон. Вітер кличе, і ми йдемо, Ми додому себе ведемо.