Life

Так швидко минають місяці й роки, Час летить, не питає “ти готовий чи ні”, Навкруги метушня, хтось біжить у справах, Хтось шукає себе серед шуму й вокзалів. Дні летять, наче мають кудись встигать, Люди поруч сьогодні — а завтра вже десь не там, І всі відкладають на “колись” свої мрії, Хоч життя одне — і воно не чекає. Приспів А мені вже 18 — це вже не просто цифра, Переді мною дороги, нові міста і титри, Я хочу жити зараз, не залишати “на потім”, Запам’ятати ночі, моменти і ці емоції. Бо життя таке швидке — не спинити його, Я хочу брати все, поки серце живе теплом, Будую своє життя, щоб колись не шкодувати, Що боялась мріяти й щось нове починати. Куплет 2 Люди сходяться й знову тихо розходяться, Хтось лишається в серці, а хтось просто згадується, Та я хочу зловити найкращі ці дні, Щоб вони назавжди залишились в мені. Я не хочу мовчати про те, що люблю, Не хочу чекати “ідеального” дня, Бо час так швидко йде, навіть не помічаєш, Як дитинство лишилось десь за плечима. Куплет 3 Один з одним сваряться — і розходяться дороги, Вчора були рідні, а сьогодні вже чужі розмови, Час нікого не чекає, все міняється так швидко, Тому хочу берегти тих, хто поруч дійсно близько. Цінуйте своїх мам, навіть якщо є сварки, Бо її любов не купиш ні за що на світі, правда, Вона одна така — і другої не знайти, Тому поки є момент — обіймай і говори. Беріть від життя все, чого вам не вистачає, Бо ніхто за вас цей день красиво не проживає, І поки молоді — ловіть ці щирі миті, Бо саме з них і складається наше життя. Приспів (ностальгійний вайб) Колись ми будем згадувати ці вечори, Старі фото в телефоні, знайомі двори, Як сміялись до ранку і мріяли жити, Не рахуючи дні, просто вміючи любити. І нехай час летить — ми його не спиним, Та в пам’яті залишаться найтепліші хвилини, Де ми були собою без страху й без масок, І життя пахло літом, свободою і щастям. Фінал Так швидко минають місяці й роки, Та найважливіше — хто залишиться в душі, Я хочу прожити життя не дарма, Щоб колись озирнутись і сказати: “я жила”.