Шістнадцять на годиннику, шістнадцять у душі

Шістнадцять на годиннику, шістнадцять у душі, Домашка недописана лежить десь на столі. Батьки знов мені кажуть: "Думай, ким ти хочеш стать", А я не знаю сам, мені б сьогодні погуляти. З колонок тихий трек, у чаті сотня повідомлень, Хтось закохався знов, хтось ловить свій черговий опит, І ніби все нормально, але трохи дивно теж — Між "я вже дорослий" і "я ще дитина" десь. А ми живемо тут і зараз, Наче наше завтра вже не настане. Перші мрії і перші драми, Перші "люблю" і перші "до побачення". І хай весь світ за нас не шарить, Каже: "Переростеш це все та і далі" Та ці дні для нас найкращі, Бо нам шістнадцять є, і ми найкращі. Перша любов — як пожежа без причин, Ти зависаєш на "онлайн", чекаєш декілька годин, І серце б'ється швидше від простого "як ти там?", Хоч друзям кажеш: "Та забий, мені байдуже, брат". Контрольні, НМТ, майбутнє і страхи, Усі питають про життя, ніби ми вже старі. Та поки вечір пахне літом і свободою дворів, Ми хочемо запам'ятати кожну мить цих років. Колись ми станем старші, розлетимось хто куди, Та фото з галереї збережуть для нас ці дні. І будем посміхатись, згадуючи без прикрас, Як цілий світ здавався створеним саме для нас. А ми живемо тут і зараз, Наче наше завтра вже не настане. Перші мрії і перші драми, Перші "люблю" і перші "до побачення". І хай весь світ за нас не шарить, Каже: "Переростеш це все та і далі" Та ці дні для нас найкращі, Бо нам шістнадцять є і ми найкращі