Маленьке місто… не спить… [

Маленьке місто… не спить… Маленьке місто над рікою, Де небо в попелі й вогні, Де ніч тримає всіх тривогою, А ранок сходить у війні. Дрони ріжуть тишу чорну, І вітер носить сірий дим, Та навіть в темряві бездонній Живе надія разом з ним. І крізь страх, і крізь втому Ми тримаємось щосили, Навіть коли дуже темно — Вірим: вистачить нам сили. Марганець — з міста героїв, стоїть і не впаде, Крізь полум’я і темряву до світла він іде, Крізь обстріли і біль щодня тримає свій рубіж — І навіть у руїнах тут живе надія скрізь. Марганець — з міста героїв, незламний, мов граніт, Крізь сльози і тривоги він далі буде жить, І навіть коли ніч накриє місто знов і знов — Ми вистоїм разом, бо сильніша за все любов. Гуркочуть залпи понад дахом, Скло падає, мов дощ важкий, А діти тихо в темних сховах Малюють сонце на стіні. У кожнім домі — своя рана, У кожнім серці — тихий крик, Та люди діляться останнім І вчаться жити кожну мить. (Male) І крізь втому, і крізь втрати (Female) Світло носим у собі, (Male) Навіть там, де дуже страшно — (Female) Ми лишаємось живі. Марганець — з міста героїв, стоїть і не впаде, Крізь полум’я і темряву до світла він іде, Крізь обстріли і біль щодня тримає свій рубіж — І навіть у руїнах тут живе надія скрізь. Марганець — з міста героїв, незламний, мов граніт, Крізь сльози і тривоги він далі буде жить, І навіть коли ніч накриє місто знов і знов — Ми вистоїм разом, бо сильніша за все любов. (Female) І навіть коли темрява вкриє Вулиці рідні на мить, (Male) Світло в серцях не згасне — Його нікому не зупинить. Марганець — з міста героїв, стоїть і не впаде… Крізь полум’я і темряву до світла він іде… (разом) Ми вистоїм разом — І тиша знов прийде.